Збірник 1873 року ставить одне завдання: зробити всі десять пальців однаково сильними, незалежними та швидкими, а звук обох рук — рівним. Тут усі 60 вправ із призначенням і темпами за виданням Alfred/Schirmer; перші 20 можна послухати й розібрати на клавіатурі просто на сторінці.
Метод тримається на трьох правилах: повільно, рівно, щодня. Решта — деталі виконання.
Темп зростає від 60 до 108. Кожна вправа частини I починається при ♩ = 60 (чотири шістнадцятки на удар метронома) і поступово доводиться до ♩ = 108. Де біля заголовка стоїть інший темп — наприклад, 40 → 72 у вправах на підкладання першого пальця — діє він. Переходити до швидкого темпу раніше, ніж п'єса йде чисто в повільному, безглуздо: закріплюється нерівність, а не швидкість.
Пальці піднімаються високо і падають точно. Вказівка автора: грати кожну ноту виразно, не піднімаючи кисть і не затискаючи зап'ясток. Високий замах — навчальний прийом для повільного темпу; зі зростанням швидкості рух природно зменшується.
Обидві руки отримують рівне навантаження. Фігури побудовано дзеркально: те, що ліва рука робить у висхідному русі, права повторює в низхідному. Тому вправи граються двома руками одразу, в октаву.
Вправи зчіплюються в серії. Ганон приписує грати сусідні номери поспіль, без зупинки між ними: спочатку 1 і 2 разом, далі зв'язками по три. Порядок номерів не випадковий: кожна наступна вправа дає відпочити тим пальцям, які втомилися в попередній.
Вивчене не відкладається. Після освоєння частини I її грають цілком раз-два на день, поки триває робота над частиною II. Тому, хто освоїв увесь зошит, автор пропонує програвати його щодня — за його підрахунком, на це йде година.
Сучасні педагоги додають до цього три застереження. Біль або оніміння — сигнал зупинитися: техніка будується роками, а перевантаження виводить з ладу за тижні. Механічне повторення без слухового контролю не тренує нічого — вухо стежить за рівністю звуку, а не пальці за клавішами. Користь вправ множать варіанти: різні штрихи (легато — зв'язно, стакато — уривчасто), різна динаміка, ритмічні угруповання та транспонування в інші тональності.
Чотири шістнадцятки на удар. Починайте з 60, додавайте по 4–8 ударів, коли вправа йде чисто.
Ноти летять згори до клавіатури; цифра на кожній — палець, яким її брати (1 — великий, 5 — мізинець). Синє — права рука, помаранчеве — ліва, октавою нижче. Аплікатура взята з нотного тексту видання Alfred/Schirmer для кожної комірки, включно з винятками на кшталт зміни пальця на одній клавіші. Перед стартом — один такт відліку метронома.
Позначки «вивчено» та досягнутий темп зберігаються в цьому браузері автоматично.
Підготовчі вправи «для набуття швидкості, незалежності, сили та цілковитої рівності пальців». Усі двадцять побудовано однаково: формула з восьми шістнадцяток піднімається секвенцією через дві октави і спускається назад. У дужках біля кожного номера — пальці, що отримують основне навантаження; слабкі від природи 4-й і 5-й працюють майже скрізь. Кнопка «Грати» відтворює вправу цілком і підсвічує клавіші; «Формула» — лише першу восьмизвучну комірку.
«Подальші вправи для розвитку віртуозної техніки» — до них переходять після повного освоєння частини I. Номери 21–31 ускладнюють п'ятипальцеві формули, 32–37 ставлять підкладання першого пальця, 38–40 виводять до гам, 41–43 — до арпеджіо. Темп, де не вказано, той самий: 60 → 108.
«Віртуозні вправи для подолання найбільших технічних труднощів»: репетиції, трелі, подвійні ноти, октави і тремоло. Ганон радить братися за них лише після впевненого володіння першими двома частинами.